24 | 04 | 2017
Учебные материалы
Для преподавателей
Работы студентов
Справочная и техническая литература
Статьи по темам

Лекція Допуски і посадки підшипників кочення

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голосов)

Допуски і посадки підшипників кочення

Питання

1.  Класи точності підшипників кочення.

2.  Види навантажень кілець підшипників.

3.  Розрахунок та вибір посадок підшипників кочення.

4.  Вимоги до точності форми, шорсткості підшипників. Позначення посадок кілець підшипників кочення на кресленнях.

Підшипники кочення – широко поширені стандартні складальні одиниці, які виготовляються на спеціалізованих заводах. Підшипники кочення призначені для опор валів і колон. Класифікуються за такими ознаками:

·  за напрямом навантаження;

·  за формою тіл обертання;

·  за кількістю рядів тіл обертання.

Точність підшипника визначається точністю виготовлення і точністю складання. ГОСТ 520-89 регламентує п’ять класів точності підшипників у порядку зростання точності 0; 6; 5; 4; 2. Для більшості механізмів загального призначення застосовують підшипники класу точності 0 та 6. Для забезпечення високої точності обертання застосовують підшипники вищих класів (5; 4; 2).

Допуски передбачені на розміри та форму кілець і тіл обертання. Зовнішні кільця виготовлені у системі валу, а внутрішні – у системі отвору.

Для нормальної роботи підшипника потрібно, щоб між кільцями і тілами обертання був зазор. При виготовленні підшипника використовують початковий зазор. Після посадки підшипника на вал і в корпус зазор зменшується завдяки деформації внутрішнього кільця, оскільки кільце напресовується на вал. В процесі роботи підшипника, який характеризується сталим режимом і температурою, утворюється робочий зазор, який є більшим за посадочний. Довговічність роботи підшипника залежить від робочого зазору. Робочий зазор в необхідних межах забезпечується посадочним зазором та призначеною посадкою.

ГОСТ 3325-85 регламетує три види навантажень кілець підшипників:

·  місцеве, коли радіальне навантаження постійного напрямку сприймається обмеженою ділянкою доріжки кочення;

·  циркуляційне, коли навантаження сприймається послідовно усім колом доріжки кочення;

·  коливальне.

Посадки для кілець підшипників, які обертаються повинно бути змонтоване з натягом, Кільце, яке є нерухомим у процесі роботи – із зазором. Це виключає можливість прокручування і прослизання рухомого кільця на посадочній поверхні валу чи отвору в корпусі у пресі роботи Посадки для підшипників кочення і приклади їх застосування вказані у ГОСТ 3325-85.

Посадки для циркуляційно навантажених кілець обираються за результатами розрахунку за інтенсивністю радіального навантаження. Для місцево навантажених кілець посадку обирають відповідно до умов роботи (від характеру навантаження і частоти обертання). Також застосовується методика розрахунку і вибору посадок кілець за величиною радіального зазору в підшипниках.

Висока якість підшипників насамперед залежить від таких показників, як овальність і середня конусоподібність отворів і зовнішньої циліндричної поверхні кілець шарикових і радіально-упорних підшипників. Шорсткість посадочних поверхонь валів і отворів корпусів, з’єднаних з підшипниками кочення, не повинна значно відрізнятись від шорсткості поверхонь самих підшипників. На надійність роботи підшипників значно впливає також відхилення від співвісності.

Для позначення підшипникових посадок застосовуються спеціальні умовні позначення. Як символ основного відхилення прийнято початкову літеру L ( від німецького das Lager – підшипник). У поєднанні з цифрою класу точності підшипника отримують позначення полів допусків приєднуваних діаметрів зовнішніх та внутрішніх кілець.


Добавить комментарий


Защитный код
Обновить