Органолептичні методи дефектування ґрунтуються на оцінках технічного стану деталей за допомогою органів чуття і виконуються:

·  зовнішнім оглядом, за допомогою якого виявляють видимі пошкодження і зміни початкової форми деталі (тріщини, пробоїни, обломи, викришування, раковини, задирки, жолоблення, прогорання, відкладання, корозію, негерметичність, пошкодження різьб, деформації і т. ін.);

·  перевіркою на дотик визначають знос і зминання різьби, місцевий знос, наявність раковин від утоми і лущення на зубах шестірень та обоймах підшипників кочення, наявність зазорів, еластичність гумових виробів та ін.;

·  простукуванням (прослуховуванням) — на слух визначають малопомітні тріщини, послаблення заклепок рам, зазори у нерухомих з’єднаннях деталей, щільність посадок шпильок і штифтів у корпусних деталях тощо. Якщо посадка щільна і деталь суцільна, то при нанесенні удару молотком звук буде металічним дзвінким, чистим, а при порушенні щільності звук буде глухим або деренчливим.;

·  ручним випробуванням визначають, наприклад, придатність різьб закручуванням і відкручуванням болта або гайки, заїдання у підшипниках кочення провертанням їх внутрішнього або зовнішнього кільця, легкість переміщень шестірень і кареток по шліцьових валах, вільний хід важелів тощо.

Всі ці способи дефектування у багатьох випадках не дають можливості зробити остаточний висновок про технічний стан об’єктів дефектування, оскільки вони мають суб’єктивний характер.