Лекції Допуски і технічні вимірювання (ДПТВ)
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голосов)

Загальні принципи розрахунку та вибору посадок

Питання

1.  Загальні принципи розрахунку та вибору посадок з гарантованим зазором.

2.  Загальні принципи вибору посадок з гарантованим натягом.

3.  Характеристика і вибір перехідних посадок.

Посадки із зазором характеризуються середньоймовірним зазором. Таким зазором у рухомих єднаннях вважають зазор, який створюється при середніх значеннях розмірів валу та отвору. Цей зазор повинен бути достатнім для розміщення змащувального матеріалу, компенсації помилок монтажу, температурних та інших компенсацій.

Вибір посадок (граничних параметрів), необхідних для якісного виконання єднанням свого функціонального призначення, створюють одним з двох способів:

·  розрахунковим методом (у єднаннях з рідинним тертям);

·  методом прецендентів або аналогів, базуючись на досвіді експлуатації однотипних машин, рекомендацій технічних документів, літературних джерел (у єднанням із сухим та напіврідинним тертям).

Посадки із зазором розраховують головним чином за умов руху обертання, але можуть бути розраховані і за умов зворотньо-поступального руху.

Внаслідок різноманітності характеру роботи рухомих з’єднань єдиної методики розрахунку зазорів нема.

Базуючись на основних положеннях гідродинамічної теорії змащування розглядають два методи розрахунку:

·  за оптимальним зазором;

·  за граничними функціональними зазорами.

У процесі роботи рухомого з’єднання спрацьовуються поверхні вала і отвору, внаслідок чого зазор збільшується. Строк експлуатації можна збільшити за рахунок зменшення початкового зазору.

Ресурс – це сумарний наробіток виробу до його граничного стану.

Посадки із зазором загального призначення створюються полями допусків А/а-H/h.

Відносна нерухомість спряжених деталей у посадках з натягом досягається за рахунок деформації цих деталей.

Деформації деталей поділяються на пружні, пластичні і пружно-пластичні (змішані).

Натяг у нерухомих єднаннях має бути таким, щоб з одного боку гарантував відносну нерухомість валу та отвору, а з іншого – не викликав руйнування деталей при їх єднанні. Орієнтуючись на це розраховують та вибирають нерухому посадку.

Розрахунок проводять, враховуючи три види навантажень, що передаються нерухомими єднаннями:

·  крутний момент Мкр;

·  осьова сила Рос;

·  крутний момент та осьова сила.

При створенні натягу, найбільшому для даної посадки виникає напруження на поверхні отвору і валу. Аби перевірити деталь на міцність потрібно розрахувати напруження на поверхні отвору і валу. При складанні нерухомих єднанням на пресах потрібно розрахувати зусилля запресування.

Посадки з натягом створюються полями допусків Р/р-Z/z. За величиною створюваних натягів вони поділяються на особливо важкі, важкі, середні і легкі.

Перехідні посадки призначені для нерухомих роз’єднаних з’єднань і забезпечують добре центрування деталей. В таких посадках може з’явитись, як зазор, так і натяг відносно малих за значенням. Нерухомість з’єднання у перехідних посадках забезпечується додатковими кріпленнями (шпонками, штифтами, гвинтами).

Вибір перехідних посадок здійснюється за розрахунком або за рекомендацією стандарту (за аналогією). Характер посадок визначається ймовірністю отримання в них натягів чи зазорів.

Розрахунок ймовірності натягів і зазорів ґрунтуються на нормальному розподілі розмірів деталей під час виготовлення (відновлення). Розподіл натягів і зазорів у цьому разі також підпорядковано нормальному закону, а ймовірність їх отримання визначається з допомогою інтегральної функції Лапласа.

Перехідні посадки передбачені стандартом у квалітетах 4…8.