Фарбування машин і складальних одиниць здійснюють з метою захисту їх від впливу зовнішнього середовища, корозії металу і гниття деревини, а також у декоративних цілях для забезпечення вимог технічної естетики.

 Підготовка поверхні до нанесення лакофарбового матеріалу забезпечує міцне його зчеплення з виробом (адгезію). Деталь очищають від іржі (корозії) металевими щітками, шліфувальною чи шкуркою абразивним колом із гнучким валом. Гарної адгезії досягають після травлення деталі в 3…5 %-ому розчині сірчаної кислоти в складі (г/л): монофосфат цинку — 10; азотистокислий натрій — 0,2; фтористий натрій — 0,2, після чого виріб ретельний промивають у воді.

Зняття старої фарби роблять механічним (щітки, шкребки, шпателі і т. п.), хімічним і електрохімічним (змиви, розчинники) способами. Найбільше часто для цієї мети застосовують виварення виробів у 10 %-ому розчині Nаон. При використанні змивів АФТ, СД і ін. їх наносять на поверхню, витримують 8…10 хв., після здуття старої фарби знімають волосяною чи щіткою шпателем і промивають поверхня гарячою водою.

Знежирення поверхні в 5…10 %-х лужних розчинах при температурі 80 °С.

Нанесення ґрунту (ГФ-020 чи № 138) товщиною 25-30 мкм; це забезпечує адгезійно-молекулярне зчеплення шару з деталлю. Сушіння при температурі 100…110 °С — 1 год., при звичайній — 48 год.

Шпаклювання пастами на основі охри, сурику, крейди і розріджувача чи розчинника (оліфа, ацетон і т. д.) При цьому вирівнюють поверхню, згладжують мікро - і макронерівності.

Шліфування наждачною шкуркою № 180-250 або пемзою пневматичними машинами (РД-1) або агрегатом ШРСУ-8.

Класифікацію способів нанесення лакофарбових матеріалів показано на рисунку 38.

Ручним способом Фарбують обмежені ділянки, важкодоступні поверхні, наносять написи, знаки і т. п.);

При Безповітряному розпилюванні лакофарбовий матеріал, нагрітий до 70…100°С, під тиском подають до сопла установки (рис. 39). При виході з нього в результаті великого перепаду тиску від 4…6 МПа до атмосферного (0,1 МПа) швидколетюча частина фарби (розчинники, розріджувачі) миттєво випаровується; це супроводжується величезним (у 1500…2000 разів) збільшенням обсягу фарби і викликає її дроблення і розпилювання.

 

Рисунок – Класифікація способів нанесення ЛФМ

Рисунок – Схема установки для фарбування деталей безповітряним розпилюванням: 1 – бак з фарбою; 2 – насос; 3 – підігрівач; 4 – манометр; 5 – розпилювач; 6 – регулювальний клапан; 7 – вентиль.

Розпилювання в Електростатичному полі засновано на явищі електрофорезу — переносі заряджених часток в електричному полі. При цьому у фарбувальній камері встановлюються електродні сітки, до яких від випрямляча підводиться негативний потенціал високої напруги (120…130 квт). Позитивна клема джерела і виріб, що рухається на конвеєрі заземлені; таким чином, між катодними сітками виникає сильне електричне поле, що іонізує повітря. Позитивні іони направляються до сітки (катоду), а негативні, утягуючи частки фарби, подаваної з форсунки-розпилювача, осаджуються на поверхні виробу. Тому що поверхня сітки в багато разів менше поверхні деталі, то створюється нерівномірне по потенціалі електростатичне поле, і фарба попадає практично тільки на виріб, що фарбується.

Штучне (гаряче) сушіння (рис. 40) проводиться в спеціальних камерах при температурі 110…150°С протягом 2…4 год.

В таблиці 3 наведено позначення лакофарбових матеріалів (ЛФМ) виробництва України, країн СНД та Болгарії.

 

Рисунок - Класифікація способів сушіння

Таблиця 3 – Позначення лакофарбових матеріалів (ЛФМ) виробництва України, країн СНД та Болгарії

Дві букви – група (речовини, що утворюють плівку)	Перша цифра – призначення	Останні цифри
МА – олійні; ПФ – пентафталеві; ГФ – гліфталеві; НЦ – нітроцелюлозні; ЭП – епоксидні; БТ – бітумні; ВЛ – полівінілацетатні; МЛ – меламінні; ХВ – перхлорвінілові; КО – кремнійорганічні; АК – акрилові та ін.	0 – ґрунтовки	Реєстраційний номер
00 – шпаклівки
1 – атмосферостійкі
2 – обмежено-атмосферостійкі
3 – консерваційні
4 – водостійкі
5 – спеціальні
6 – оливобензостійкі
7 – кислотостійкі (хімічно стійкі)
8 – термостійкі
9 – електроізоляційні